Подумав про те, що у нашому державному устрої закладено протиріччя. Для підвищення популярності та збереження своїх місць – правителі організовують “законний” відбір заробленого у тих, хто щось створює, і розподіляють це потреби держави. Я вже не кажу про корупцію та злодійство. Усе це називають підвищенням соціальних стандартів та державною необхідністю.
На мою думку, соціальні стандарти мають бути на тому рівні, на якому держава готова їх забезпечити за рахунок не розподілу відібраного через податки та збори, а за рахунок заробленого держсектором. Адже якщо порівняти умови в яких працює комерція та умови в яких працює держсектор – це небо та земля. При правильному, ефективному та раціональному управлінні держ.підприємствами – держава може не те що підвищувати соціальні стандарти та забезпечувати всі державні потреби, а й розвивати науку, нові напрями та галузі. І все це рахунок прибутку заробленого самостійно, а не відібраного у бізнесу.
Дайте будь-якому успішному бізнесмену як громадське навантаження, організувати роботу якогось держ. підприємства і побачите, що замість збитків воно приноситиме прибуток уже протягом першого року. А якщо застосувати такий підхід до наповнення державного бюджету системно?У нас ресурсів більш ніж достатньо для нормального забезпеченого життя всіх.Треба лише забезпечити гідну оплату для менеджерів та робітників, а також організувати регулярний незалежний аудит результатів їхньої діяльності.
Держава цілком може зберегти монополію на будь-які напрями виробництва товарів або послуг і правильно організувавши роботу перетворитися з “рекитира” в законі на найбагатшого оператора ринку. Надра, алкоголь, ліки, електроенергія, авіа-будова, космос … – та багато чого може бути сектором держ. виробництва. Як може бути збитковою залізниця, чи Нафтогаз, чи Укрпошта? За такого доступу до адміністративного та фінансового ресурсу? Бізнес намагається вижити у значно складніших умовах.
У нашому сьогоднішньому розумінні – держ.підприємство, це розруха, забуття, застаріле обладнання, злиденні зарплати, все роздано в оренду, інженерний склад успішно скорочено і т.д. Але ж це нонсенс. У будь-якій розвиненій країні, держ.підприємство – це успішний бізнес зі 100% впевненістю у збуті своєї продуції та фінансуванні необхідних оборотних коштів.
Держсектор повинен конкурувати на зовнішніх ринках, що підніматиме якість продукції та послуг на внутрішньому ринку. Все приватизувати – звичайно звучить сучасно, але поки що якось не призвело до зростання економіки та підвищення добробуту. Швидше за все, приватизатори ще правильні не виросли, а ті, хто є, зовсім не зацікавлені в розвитку цієї країни та її економіки. Замкнене коло виходить. Економіка падає, рівень життя знижується, державі потрібно дедалі більше коштів на підтримку соціальних стандартів та покриття потреб, держсектор генерує збитки, які потрапляють у розділ “потреби держави”, тиск на бізнес збільшується, можливості бізнесу скорочуються, економіка продовжує падати. Цікаво, хто чи що може розірвати це порочне коло. Як це відбувалося в інших країнах. Ми ж не одні такі?
Філянін С.М.
07.2016р.
