Події, які зараз відбуваються в нашій країні, не можуть нікого залишити байдужим. Стає все більш очевидно, що повернути все назад, без змін, вже не вийде. У разі перемоги одних — Україна відкотиться на багато років назад і «гордо» випередить багато «розвинених» країн, увійшовши в першу п’ятірку з кінця за рівнем життя, простотою ведення бізнесу, задоволеністю населення тощо. У разі перемоги інших сил є надія на позитивний розвиток у бік Європейських стандартів життя та економіки. Там, звісно, теж не все ідеально, але за всіма показниками краще, ніж у нас. Принаймні, там існує набір більш-менш справедливих і постійних правил, за якими всі намагаються жити. Що ж зроблять нові правителі, якщо ситуація складеться на їхню користь? Про зворотне навіть не хочеться думати. Але ось питання. Чи є план дій, чи є програма впровадження змін, чи є програма виходу з економічної, політичної та соціальної кризи, в якій зараз опинилася Україна?
Ми спробували поміркувати, а які правила були б прийнятні для нас особисто. Не претендуємо на істину в останній інстанції, але якби кожен міг сформулювати, на підставі яких принципів він готовий жити і яких правил неухильно дотримуватися, можливо, на перетині вийшло б щось подібне до справедливого зводу законів (норм), життя в межах якого було б щасливим, вільним, творчим, усвідомленим, захопливим і безпечним.
Наприклад:
1. Ніхто не має права приймати рішення від імені народу — ні депутати, ні президент. Кожен, хто досяг повноліття і є дієздатним, має право висловити свою думку з питань, що стосуються всього суспільства. Так, я говорю про перманентний референдум. Про організацію системи дистанційного волевиявлення з питань, винесених на референдум. Не думаю, що хтось сумнівається у технічній можливості — було б бажання. Сучасний рівень розвитку технологій цілком дозволяє вирішити це завдання. Наприклад, виникла необхідність ухвалити рішення щодо захисту внутрішнього виробника табуреток: ініціатори пропонують варіанти, спеціалісти оцінюють можливі наслідки та супроводжують пропозицію своїми коментарями. Якщо питання цікаве суспільству — свою думку висловлять, до прикладу, 30% населення; якщо менше 30% — питання не є важливим для суспільства, жодних змін провадити не треба. Нехай конкурують з усім світом за рахунок підвищення якості, зниження собівартості, надання додаткових послуг тощо. Поступово на референдум виноситимуться лише ті питання, що справді важливі й принципові для життя всього населення. Нам не потрібна буде Верховна Рада — навіщо? Що вони вирішуватимуть? У цьому немає потреби — я сам можу за себе вирішити в разі необхідності. Представницька демократія застаріла: при сучасному розвитку комунікаційних технологій вона перетворилася на атавізм.
2. Заборонити політичні партії. Будь-яка політика — це спроба маніпулювати громадською думкою, заплутувати населення. Подивіться навколо: яка з політичних програм є чесною, яка з них виконана, хто з нинішніх правителів згадує про неї, приймаючи рішення за нас? Ніхто! Політична програма — це зведені докупи банальності, єдина мета яких — не відштовхнути потенційного виборця, задурити йому голову, змусити повірити, що те, що написано, хтось збирається виконати. Нам потрібна не партія при владі, а професіонали, які допомагають суспільству максимально ефективно й раціонально використовувати доступні ресурси та створювати цінності.
3. Оголосити люстрацію всього чиновницького апарату із забороною 15 років обіймати державні посади. Апарат чиновників настільки прогнив, що знайти серед них справжнього професіонала – практично неможливо. До того ж, справжній профі без проблем знайде собі застосування в комерції чи громадській роботі, а хабарники та «довірені» нехай спробують знайти собі застосування там, де цінують не те, чий ти родич або до якого клану належиш, а те, чого ти можеш досягти та яку реальну цінність створити. Якщо не вийде, доведеться почати з чогось простого. Без кабінету, секретарки та особистого шофера, а, наприклад, на будівництві різноробочим, або в таксі, або в магазині продавцем чи вантажником. Можливо, тоді життя набуде для них іншого сенсу — не треба буде схоплюватися вночі від кожного шереху, не потрібно буде змінювати машини, коли з’являється нова модифікація, не треба буде вмикати голосніше радіо, коли з кимось розмовляють. Життя стане простішим, здоровішим, а вже шкоди від них точно стане менше.
4. Ввести максимальний термін ув’язнення для тих, хто буде спійманий на отриманні хабара. Корупція руйнує будь-яку економіку, якими б правильними не були закладені принципи в її модель. Уявіть, скільки коштів вивільниться, якщо зупинити корупцію. Це можна порівняти з ВВП країни. Ці кошти можуть бути спрямовані не на офшорні рахунки, не на створення надмірних зручностей та розкоші, а на модернізацію економіки, підвищення якості освіти, створення сучасної медицини, відродження науки, розвиток спорту та інші корисні для суспільства напрямки. Корупція має бути виключена як поняття. Кілька показових прикладів створять впевненість у невідворотності покарання. Ніхто свідомо не намагається засунути пальці в розетку. Це боляче, а можна й померти. Кожен розуміє, що за такою дією послідує передбачувана реакція. То чому ж хабарники все беруть і беруть, і беруть? Вони впевнені у безкарності, у тому, що карати їх, у разі чого, будуть такі самі хабарники, що можна буде відкупитися. Таке поняття треба виключати. Тільки невідворотність і суворість покарання здатні зупинити всеосяжну корупцію, поки відсутність корупції не стане нормою життя.
5. Все, що не заборонено, дозволено. Я не маю на увазі вседозволеність, я маю на увазі, що кодекс правил має бути схожим на 10 заповідей у християнській релігії. Не роби нікому зла, не погіршуй те, що тебе оточує, неси повну відповідальність за свої дії, якщо завдав шкоди — навмисно чи випадково — відшкодуй її на 100% і т.д. Впевнений, що всі правила (обмеження, заборони) помістяться на одному аркуші. Який сенс у тому, що в нас діють десятки тисяч нормативних актів, законів, указів, розпоряджень тощо? Ніхто, включно з тими, хто їх писав, ними не користується і не знає їх докладно. Спроба замінити здоровий глузд нескінченною кількістю обмежувальних правил не призведе ні до чого, окрім тотального хаосу. Все має бути просто й зрозуміло. Тільки уявіть, наскільки простіше стане вести бізнес, як полегшиться життя підприємцям, яка кількість ресурсів звільниться для створення чогось нового, а не буде безглуздо витрачатися на захист від діючої системи і виконання безглуздих нормативів.
6. Ввести оборотний податок у розмірі, наприклад, 1% від обороту товарів і послуг. Відповідно скасувати всі інші податки. 70% податку залишається на місцях, 30% податку спрямовується на загальнодержавний рівень. Не навпаки, все нагору, а потім хто скільки випросить назад, а саме так: регіон перераховує 30% зібраних податків до загальнодержавного фонду, а 70% залишає для забезпечення власних потреб. Тільки уявіть, скільки часу звільниться у бухгалтерів, наскільки спроститься розрахунок податків, скільки коштів вийде з тіні й влиється в реальну економіку?
7. Запровадити заявочну систему оподаткування. Кожен платник податків має самостійно, 1-2 рази на рік, декларувати суму податку, яку він сплатить, і надавати звітність, що підтверджує її розрахунок. І податкова, майже, не потрібна. За сучасного рівня технологій контролювати загальний оборот досить просто. Завдання податкової — відстежувати повноту та коректність використання системи обліку. Облік взагалі може вестися на єдиному ресурсі, який адмініструє центральний податковий орган, або зробити дворівневу систему: з першим рівнем у регіоні й консолідацією на Централізованому рівні. Підприємець повинен займатися розвитком бізнесу, пошуком нових можливостей, оптимізацією операційних витрат, максимізацією прибутку, а не організацією податкового обліку для податкової і заповненням мільйона бланків і формулярів, єдиною метою яких є забрати зароблене та знайти підстави для штрафів за надумані порушення.
8. Ліквідувати армію в її нинішньому вигляді. Не секрет, що про боєздатну армію нам залишається лише мріяти. Армія перестала існувати як один із невід’ємних елементів державності. Армія не створює жодної цінності для суспільства. 30-40 тис. людей знищують суттєві ресурси, не створюючи для суспільства жодної цінності. Активи, що належать армії, не працюють. Вона не захистить від жодного потенційного противника. З одного боку НАТО, з іншого — Росія, а посередині ми. Це смішно. Навіщо витрачати ресурси на утримання абсолютно безкорисної інституції? Укласти два договори про мир і добросусідство — з Блоком НАТО та Росією, і все. Це і дешевше, і безпечніше. А то наша армія регулярно сама щось підриває і кудись стріляє на внутрішній території, мабуть, від нудьги.
9. Ввести обязательный (реальный) конкурс на государственные должности. Ну нельзя быть министром, не будучи лучшим по компетентности и лидерским качествам в профильной области. А откуда берется компетентность, она возникает как результат хорошего образования и успешно реализованных практических проектов в коммерческих, государственных или общественных организациях, причем как в нашей стране, так и за рубежом? Неужели нам не подойдет специалист, успешно руководивший отраслью в Германии, например, или крупной успешной компанией в Украине. На должности чиновников должны попадать только лучшие из лучших профессионалы (с одной «ф»). От них зависит разработка и создание условий для реализации стратегии развития своей отрасли, будь то сельское хозяйство или энергетика, образование или экология…. Изучение, адаптация и применение лучших мировых практик, вот задача министров, а не выдача разрешений, контроль, создание помех в работе, раздутие бюрократии, создание узких мест, развитие коррупции и пр. Вроде не так сложно, лежит на поверхности, но почему же никто не делает-то? А представьте, насколько интересной и прогрессивной может стать работа министра и его команды? При этом, конечно, привлекая ведущих специалистов, надо платить им рыночные зарплаты. И это не так сложно, если министерство – это не центр бесконечной бюрократии и тысяч бездельников, а стратегический центр, разрабатывающий рекомендации и инструменты развития отрасли. Помогающий предпринимателям и предприятиям в их освоении и внедрении. При такой роли министерства, мы можем платить специалистам зарплаты даже выше рыночных. Каждого министра можно назначать на срок 3 года, соответственно к работе он приступает только после утверждения значений Ключевых показателей эффективности (KPI), отражающих его видение стратегии развития отрасли, которых он добьется через год, через 2, через 3. На основании мониторинга этих параметров, принимается решение о прекращении полномочий, если они хуже плановых, продолжении полномочий, если они хорошие. Как может продолжать работать, например, министр здравоохранения, если растет детская смертность, увеличиваются темпы распространения СПИДА, сокращается средняя продолжительность жизни, и т.д. Это значит, что работа его не эффективна и приводит только к ухудшению состояния здравоохранения в стране. Гнать надо такого министра. Мы же не мазохисты, чтобы делать себе хуже, за собственные деньги. Значит этот специалист недостаточно компетентен и настойчив в своей области. А может и не специалист вовсе.
10. Створити пільговий режим для залучення прямих іноземних інвестицій. 10 років безподаткового режиму для підприємств, які реально інвестують в економіку України. Капітал перетікає туди, де він найефективніший, тобто туди, де для його примноження створюються умови. Що зараз? Потенційні інвестори бояться України як вогню. Корупція, непередбачуваність, відсутність гарантій повернення, жорстка податкова система, безкінечна кількість перевіряючих і контролюючих органів, бюрократія – це явно не те, що приваблює інвестиційний капітал. Наш ринок — це ринок потенційно стрімкого зростання, він цікавий усім, хто активно шукає застосування свого капіталу. Таких ринків залишилось небагато, і ми явно програємо конкуренцію за залучення таких ресурсів. Таке враження, що хтось спеціально сидить і думає, що ще зробити, щоб відштовхнути потенційних інвесторів від нашої країни, від розвитку нашої економіки. Але це вже інша тема для обговорення. Я бачу величезний потенціал розвитку нашої економіки шляхом залучення прямих іноземних інвестицій. Країна могла б зробити економічний стрибок, але для цього потрібно виконати практично всі попередні пункти, включаючи цей.
11. Дозволити носіння та використання зброї для самозахисту. Впевнений, що для багатьох ця умова здасться спірною. Але як зробити так, щоб звичайні люди могли себе захистити, адже перехідний процес – не швидкий. Якщо кожен злочинець буде знати, що у будь-якої його потенційної жертви є чим відповісти, і це не заборонено, думаю, він багато разів подумає і зважить ризики. А чи варто, може, є менш небезпечні способи заробити на життя? Зброя в даному випадку виконує роль стримуючого фактора доти, доки суспільство не зміниться на краще й володіння зброєю не втратить сенсу.
Мабуть, можна сформулювати ще кілька умов, при виконанні яких наше життя стало б простішим, спокійнішим, щасливішим, забезпеченішим. Але навіть якщо виконати ці, то ситуація почне змінюватися на очах. Ці принципи, закладені в основу (фундамент) побудови держави, не дозволять їй розвиватися у неправильному напрямку. В кожному елементі має бути закладено зворотній зв’язок, що дозволяє завдяки моніторингу ключових параметрів своєчасно оцінювати ситуацію та оперативно реагувати, знаходячи правильні рішення для її виправлення.
Здається, що це не складно, здається, що це логічно, здається, що це навіть уже успішно використовується (за рідкісним винятком) у багатьох країнах. То чому ж навіть розумні люди, потрапляючи до влади, перестають бути критичними до себе й оточуючих, втягуються у коло даремних, а часто шкідливих для України дій і активностей? Чому відбувається зміна оцінок, і погане нам подається за добре, а добре — за погане? Навіщо докладається стільки зусиль, щоб руйнівну економіку називати такою, що подолала рецесію й розвивається, несправедливі судові рішення — справедливими, зубожіння населення — зростанням добробуту, втрату цілих галузей народного господарства — їх розвитком? Кому потрібна ця брехня? Адже якщо добре — так і казати про це не варто, й так зрозуміло, що стало краще. А якщо погано — треба щось змінювати!
Філянін С.Н.
01.2014р.
