Хоча мудрі китайці й не радять жити в часи змін, ми в сучасному світі змушені не лише жити в такі часи, а й активно до них пристосовуватися, іноді навіть ініціювати їх. То як же зрозуміти, які зміни відбуваються зараз і як до них ставитися? Ігнорувати, чинити опір чи активно підтримувати? Я спробував розібратися у змінах, які ініціює держава стосовно своїх громадян. Адже погодьтеся, зараз багато чого залежить від обраного напряму та змін, які будуть відбуватися. Як держава проявляє свою активність? Вона комунікує з нами за допомогою законів, указів, програм, гасел тощо. Тобто, використовуючи доступні канали комунікації, через аудіо-, відео-, текстовий та інші види контенту, вона доносить до нас інформацію про свої плани й поточні досягнення органів влади. Вона діє. Приймає рішення, розподіляє доступні ресурси, реалізує проєкти, контролює виконання своїх рішень, обмежує з одного боку й знімає обмеження з іншого боку, тобто здійснює державну діяльність. Іншими словами, держава з нами комунікує і держава здійснює діяльність. Не треба бути особливо обізнаним, щоб зрозуміти, що комунікація та діяльність, спрямовані на творення – це завжди добре, правильно, а комунікація та діяльність, спрямовані на руйнування – це в більшості випадків погано, неправильно.
Як показано на схемі вище, можливі 4 комбінації. Перша — коли і комунікація, і діяльність держави є неправильними, спрямованими на руйнування НК-НД. Я назвав цю комбінацію — Диктатура. Держава тримає населення у страху, діє репресивно, знищуючи будь-які паростки свободи та демократії. Яскравий приклад — сталінський період СРСР, сучасна Північна Корея, деякі африканські та латиноамериканські країни. Така комбінація необхідна для забезпечення режиму диктатури найсприятливіших умов існування. Диктатура, у контексті цієї статті, є протилежністю Демократії.
Друга — коли комунікація неправильна, а діяльність правильна НК-ПД. Ця комбінація описує ситуацію, коли держава продовжує використовувати стару риторику, але дії впроваджує не ті, про які комунікує. Наприклад, реалізується програма реформування важливого сегмента економіки, що однозначно призведе до створення нових робочих місць, підвищення продуктивності праці, покращення добробуту населення, але ця реалізація супроводжується комунікацією, заснованою на руйнуванні та запереченні. Яскравий приклад — Польща після розпаду СРСР. Вся комунікація побудована на руйнуванні попереднього порядку, запереченні колишніх досягнень, переосмисленні історії, а дії спрямовані на створення нового. Побудова нових інститутів влади, розвиток нових сегментів економіки, інтеграція у світовий ринок тощо. Я назвав цей етап Псевдодиктатурою.
Третя, коли при правильній комунікації здійснюються неправильні дії, ПК-НД. За такої комбінації держава обманює сподівання населення. Комунікація спрямована на розвиток демократії, свободи вибору, вільної конкуренції, а діяльність не відповідає комунікації. І під ширмою правильних гасел відбувається корупція, невиконання законів, кумівство, кримінальна монополізація економічних сегментів, імітація реформ тощо. Тобто діяльність, далека від конструктивної й зовсім не правильна. Яскравий приклад – сучасна Україна. Попри комунікацію в демократичному стилі та відповідність очікуванням населення, діяльність спрямована в протилежний бік. Цю комбінацію я назвав Псевдо-демократія.
Четверта, коли і комунікація, і діяльність правильні, спрямовані на творення, ПК-ПД. Держава за такої комбінації прагне і в комунікації, і в своїй діяльності відповідати очікуванням свого населення. Розвиває і захищає демократичні свободи, не займається приховуванням чи замовчуванням важливої інформації, прагне підвищувати соціальні стандарти. Таку комбінацію я назвав Демократія. Реальна демократія, яка наразі є найвищим досягненням державної моделі управління. До цієї комбінації повинні прагнути всі держави.
Тепер трохи про стратегію, або шлях досягнення складної мети. Шляхи можуть бути різними, тільки від нас залежить, яким піде наша держава. Ми вирвалися з Диктатури, перейшли в Псевдо-Демократію, тепер можемо або рухатися до Демократії, або затриматися ще на певний час у Псевдо-Диктатурі. Польща, наприклад, з Диктатури перейшла в Псевдо-Диктатуру і зараз знаходиться в Демократії.
Чи маємо ми ще час на зайві етапи? Чи вистачить у населення довіри та терпіння? Наскільки правильну стратегію обере новий президент, настільки швидко може повернутися довіра до держави, до її комунікації та діяльності.
Філянін С.Н.
06.2019р.
